- притягати
- -а́ю, -а́єш і притя́гувати, -ую, -уєш, недок., притягти́ і притягну́ти, -тягну́, -тя́гнеш; мин. ч. притя́г, -ла́, -ло́ і притягну́в, -ну́ла, -ну́ло; док., перех.1) Тягнучи, переміщувати кого-, що-небудь кудись, до когось, чогось. || Наближати, притискати кого-, що-небудь до когось, чогось. || безос. || Силою приводити кого-небудь кудись або змушувати підійти до кого-, чого-небудь. || тільки док., розм. Принести щось куди-небудь (перев. завелике, громіздке).2) Наближати до себе що-небудь силою тяжіння. || розм. Викликати електричні розряди в атмосфері, дощ і т. ін.3) перен. Викликати інтерес, привертати увагу до себе; зацікавлювати. || Викликати у кого-небудь бажання або потребу кудись приходити, десь бувати, щось робити і т. ін. || Утримувати біля себе, не відпускати. || Викликати почуття симпатії, приязні, любові. || Вабити до себе чим-небудь; приваблювати. || Манити, заманювати чимсь. Притягати очі.4) Тугіше стягувати, зав'язувати що-небудь (мотузком, поясом тощо). || Тугіше закручувати що-небудь (гайку і т. ін.); підтягувати.••
Притягло́ моро́зом безос. — трохи замерзло, підмерзло.
5) до чого, перен. Залучати кого-небудь до чогось, спонукати брати участь у чомусь. || Використовувати кого-, що-небудь з певною метою.6) перев. у сполуч. зі сл. до суду, до відповідальності і т. ін. Примушувати кого-небудь відповідати за свої вчинки.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.